“У бригаді її називали “Красуня”: Волонтер розповів про вбиту окупантами дівчину-медика (фото)

0
108
Рік тому від рук нелюдів загинула медик 54-ї бригади Наталя Хоружа, тепер не стало ще однієї дівчини, якій було усього 23 роки.
“У бригаді її називали “Красуня”. Це слово не було її позивним, просто дівчина ця нею була, як зовні, так і всередині. Вона не була снайпером чи мінометником, вона не стріляла, а лікувала, але це не стало вагомою причиною для істот з протилежного боку, які вбили цю дивовижну красу”, – пише волонтер Ян Осока на своїй сторінці у “Фейсбуці”, передають Патріоти України, та продовжує;
“Рік тому від рук нелюдів загинула медик 54-ї бригади Наталя Хоружа, тепер не стало ще однієї дівчини, якій було усього 23 роки, і яка рятувала наших поранених воїнів на передній лінії оборони. Ніколи не пробачу, ніколи. Дівчата та хлопці на небі не зрозуміють.
Сабіна Станіславівна Галицька народилась 20.09.1994 року у селі Бастова Рудня Ємільчинського району Житомирської області. Закінчивши 9 класів сільської школи, дівчина вступила до Новоград-Волинського медичного коледжу, у якому отримала фах фельдшера. По тому рік встигла попрацювати акушеркою у Барашівській сільській лікарні. Планувала отримати вищу освіту, але не встигла.
Взагалі, у неї було дуже багато планів на життя, різноманітних мрій та сподівань. Вона була молодою дівчинкою, яка полюбляла романтику та діточок, але, у той самий час, вона вже встигла стати воїном, навіть не тримаючи у руках автомат.
01.04. 2016 року вона підписала із ЗСУ контракт, маючи велике бажання допомагати пораненим у боях солдатам, та після навчання на полігоні “Десна” прибула до свого підрозділу. Сержант, старша медична сестра приймально-сортувального відділення медичної роти 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Дуже грамотна та працьовита дівчина-медик, яку ніколи не лякала небезпека, мужня та рішуча, у попередню дислокацію бригади у зоні війни вона 4,5 місяці перебувала на нулях, витягуючи хлопців з того світу. Подружці своїй писала, що в неї все добре, планувала зустрітись із нею у березні. Планувала, мріяла. Це все минулий час, немає її більше з нами.
Вбили Красуню 20 лютого о 15.30 у зоні відповідальності окремого тактичного угруповання “Луганськ”, на передній лінії, прямим влучанням протитанкової керованої ракети у нашу БРДМ. Поховання попередньо планується 23 лютого у рідному селі. У неї залишились батьки та брат. У найважчий день для України, у річницю великої трагедії на Інститутській, кожен, хто так чи інакше пропустив той біль крізь свою душу, згадував ті моторошні ранкові години, коли здавалося, що світ перевернувся, коли хто вживу, хто у мережі дивився на те, як падають люди, падають та завмирають під похмурим небом.
Я теж вчора згадував, передивляючись купу відео та світлин, згадував та щось міцно стискало під ребрами. А за вікном було таке ж похмуре небо, як і чотири роки тому, а за вікном була тиша, яку нічого не порушувало, тиша, у якій відчувався крихкий мир у моєму місті. А у той самий час за мою тишу помирала одна дівчина”.

LEAVE A REPLY